ІНДИКАТОРИ (лат. indicatores < лат. indico — вказую) — речовини, які вносять у невеликій кількості в аналізований розчин, і вони свідчать за ледь помітною ознакою (зміною забарвлення, утворенням осаду, зміною люмінесценції) про закінчення хімічної реакції або зміну концентрації водневих іонів у розчині. І. застосовують найчастіше в об’ємному аналізі для фіксування кінцевої точки титрування.
І. поділяють на оборотні і необоротні. Зміна забарвлення оборотних І. може відбуватися багаторазово (напр. метиловий оранжевий при зміні рН розчину змінює забарвлення з жовтого на червоний і навпаки). Необоротні І. руйнуються в ході хімічної реакції з титрантом (напр. метиловий оранжевий у кінцевій точці титрування необоротно окиснюється надлишком титранту-окисника і при цьому змінює своє забарвлення).
І. поділяють на внутрішні і зовнішні. Перші вводять до розчину, який аналізують. Реакцію із зовнішніми І. проводять поза аналізованою пробою: фільтрувальний папір просочують розчином І. і на нього наносять краплю розчину, що аналізують. Відповідно до класифікації об’ємних методів аналізу розрізняють кислотно-основні, адсорбційні, комплексонометричні (металоіндикатори) і окисно-відновні І.
Кислотно-основні І. змінюють свій колір при зміні концентрації водневих іонів та відповідної зміни рН: напр., фенолфталеїн при переході від нейтрального середовища до лужного з безбарвного стає червоним.
Для методів осадження часто необхідні специфічні І., які адсорбуються поверхнею осаду внаслідок зміни знаку його заряду і змінюють забарвлення (адсорбційні І.). Для комплексонометричного титрування застосовують І., що утворюють забарвлені розчинні комплексні сполуки з іонами металів, які визначають (металоіндикатори). Для методів окисно-відновного титрування застосовують окисно-відновні І., здатні окиснюватися або відновлюватися зі зміною забарвлення. Цей процес відбувається у певному інтервалі значень окисно-відновного потенціалу.
Індикаторний папір — папір, який містить закріплені на ньому ті чи інші хромогенні реагенти, що змінюють свій колір при дії на них певних речовин. Для приготування індикаторного паперу спеціальний папір насичують хромогенними реагентами разом із різними допоміжними речовинами (буферними розчинами, емульгаторами, каталізаторами та ін.). Також його готують за допомогою іммобілізації хромогенних реагентів на целюлозній основі. Після дії речовин, які визначають, на індикаторному папері утворюються забарвлені реактивні зони. Це забарвлення реактивних зон порівнюють візуально зі стандартними шкалами або вимірюють коефіцієнти відбиття зон за допомогою детектора (фотометра).
Індикаторний папір застосовують як для якісного, так і для кількісного аналізу природних та стічних рідин, технологічних розчинів, біологічних рідин організму, фармацевтичних препаратів тощо.
Застосовують також універсальний індикаторний папір, який містить суміш певних кислотно-основних індикаторів і дозволяє визначити рН в інтервалі 0–14. Широко застосовують йодокрохмальний папір, що містить калію йодид та крохмаль, який забарвлюється у синій колір у присутності різних окисників.
Відомий індикаторний папір для визначення купрум(ІІ)-, нікол(ІІ)-, цинк(ІІ)-, кобальт(ІІ)-, меркурій(ІІ)-, аргентум(І)-, ферум(ІІ)-, ферум(ІІІ)-катіонів та інших. Застосовують індикаторний папір для визначення глюкози у сечі та крові, ацетону та ін. Зазвичай індикаторний папір використовують для експрес-аналізу в аналітичній, фармацевтичній та токсикологічній хімії.
Крешков А.П. Основы аналитической химии. Количественный анализ. Кн. 2. — М., 1976; Пилипенко А.Т., Пятницкий И.В. Аналитическая химия. В 2 кн. — М., 1990. — Кн. 1.